Перевезення в авто чи переміщення в сумці холодної зброї, упакованої так, що унеможливлює її швидке використання, є злочином відповідно до чинного законодавства. Тому є помилковим уявлення, що їдучи на рибалку чи полювання та перевозячи в багажнику свого авто мисливський ніж ви не можете бути притягнутим до кримінальної відповідальності за “носіння холодної зброї”.
Існують три головні ознаки холодної зброї, і якщо ваш ніж не підпадає хоча б під одну з цих ознак то ви можете бути спокійні:
- мінімальна довжина клинку – не менше, як 90 мм. Довжина клинків визначається вимірюванням відстані від вістря до обмежувача або утику руків’я по прямій хорді (при отгибі обмежувача або утику в бік клинка довжина їх не враховується);
- мінімальна товщина клинку – не менше, як 2,6 мм. Вимірювання товщини клинка провадиться у найтовщому його місці;
- виступання обмежувача або утика хоча б з однієї сторони над держаком руків’я – не менше 5 мм. Глибина підпальцевих виїмок, якщо їх на держаку декілька – не менше 4 мм хоча б однієї.
Зі всіма нюансами Методики криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів можна ознайомитись за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1013342-10#Text
Правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 травня 2021 року по справі № 333/2341/19:
Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов’язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Колегія суддів вважає, що при перегляді вироку щодо виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу», апеляційний суд не дотримався зазначених вимог.
Так, у поданій апеляційній скарзі прокурор стверджував про незаконність вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам подій, неправильну оцінку доказів, а також, зокрема, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто, у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення в цій частині, не навів переконливих мотивів і правових аргументів на підтвердження своїх висновків про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу».
Проаналізувавши зміст оскаржених судових рішень, касаційний суд прийшов до висновку, що рішення суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу», є необґрунтованим.
Так, ч. 2 ст. 263 КК України передбачено кримінальну відповідальність за носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Суд першої інстанції, як на підставу виправдання ОСОБА_1 у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу», зазначив, що ножі були упаковані таким чином, що їх неможливо швидко використати, а тому відсутня об’єктивна сторона складу злочину.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора в цій частині без задоволення, не навів в ухвалі переконливих доводів та підстав щодо їх спростування, а лише продублював висновки, викладені у вироку суду першої інстанції, щодо виправдання ОСОБА_1 у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, у зв’язку з неможливістю швидкого використання ножів та застосування їх як холодної зброї.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» № 6 від 08 липня 1994 року незаконне носіння холодної та вогнестрільної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин є умисною, без відповідного дозволу, дією по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості швидкого їх використання.
Проте, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом, не взято до уваги те, що Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» № 6 від 08 липня 1994 року втратила чинність відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» №3 від 26 квітня 2002 року, в якій відсутнє посилання на швидке використання.
Таким чином, апеляційним судом залишено без уваги вищезазначене та прийнято передчасне рішення щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за кваліфікуючою ознакою «носіння іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу».
Відповідно до ч. 3 ст. 437 КПК України виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано не інакше як на підставі касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касаційної скарги виправданого з мотивів його виправдання.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний перегляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 2 КПК відбувся формально. Отже, зазначене рішення постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Це перешкоджає суду касаційної інстанції дійти однозначного висновку щодо правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність. Тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора в частині виправдання ОСОБА_1 у носінні іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у злочині, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, дати їм належну оцінку та, з урахуванням усіх встановлених обставин, прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.
Посилання на документ в Реєстрі: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97243043