Не має жодного сенсу купувати нерухомість, що набута під час шлюбу, одному з подружжя у іншого, оскільки така купівля-продаж не змінює правового статусу нерухомості і підлягає поділу між ними.
Правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 522/627/17 від 06 вересня 2021 року:
13 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог указувала, що вона познайомилась з ОСОБА_3 у серпні 2001 року, з яким у тому ж році почала проживати спільно в орендованій квартирі в м. Одесі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 .
У 2003 році сторони побудували будинок АДРЕСА_1 . При цьому замовником будівництва була позивачка, яка й стала власником будинку, згідно свідоцтва про право власності від 22 грудня 2003 року. Проте, у подальшому з метою отримання ОСОБА_3 , який є громадянином Туреччини, посвідки на постійне проживання в Україні, позивач за договором купівлі-продажу від 30 січня 2004 року переоформила вказаний будинок на відповідача. Після завершення будівництва, з 2004 року сторони одночасно проживали та робили ремонт у спірному будинку, який станом на час розгляду справи до кінця не завершений.
06 січня 2006 року сторони за договором купівлі-продажу придбали на ім`я відповідача квартиру АДРЕСА_2 .
Сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року (часу коли позивач відчужила будинок відповідачу) по грудень 2016 року. Вказує, що відносини між сторонами зіпсувалися, і після того як 27 грудня 2016 року відповідач побив сина позивача від першого шлюбу та вигнав з дому, у зв`язку з чим він був вимушений звернутися до органів поліції, позивач з дітьми покинула будинок, у якому вони проживали з відповідачем, і з цього часу шлюбні відносини між сторонами припинилися.
Посилаючись на вказані обставини та що в період спільного проживання сторони побудували і придбали нерухоме майно, позивач просила:
– встановити факт проживання спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з січня 2004 року по грудень 2016 року включно;
– визнати будинок по АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном та здійснити його поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме визнати за кожним з них право особистої приватної власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, позов задоволено; встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з січня 2004 року по грудень 2016 року; визнано спільним сумісним майном подружжя та здійснено його поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом визнання за кожним з них право особистої приватної власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Позиція Верховного Суду
……………..
Наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
Аргументи касаційної скарги про те, що у суду не було законних підстав для визнання будинку спільним майном та його поділу між сторонами, оскільки між сторонами був укладений договір купівлі-продажу будинку, відповідно до умов якого право власності на цей будинок перейшло до відповідача, що унеможливлює його поділ, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (частина друга статті 74 СК України
Тлумачення статті 64 СК дозволяє стверджувати, що: по-перше, договори між подружжям є родовим поняттям і охоплює собою як пойменовані (купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, шлюбний договір тощо), так і не пойменовані договори; по-друге, договори між подружжям можуть одночасно бути укладені як щодо роздільного, так і стосовно спільного майна; по-третє, допускається укладення договору поміж подружжям про відчуження «частки в спільній сумісній власності», в якому відбудеться визначення частки і її відчуження на користь іншого із подружжя.
Договір купівлі-продажу будинку, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час спільного проживання, не свідчить про зміну правового режиму власності на це майно і відповідач не довів у встановленому законом порядку, що він придбав роздільне майно.
……………
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Марченко Наталією Валеріївною, залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.
Посилання на документ в Реєстрі: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99436629