Співвласник квартири (будинку) повинен сплачувати витрати на утримання квартири (будинку), навіть якщо відсутні договірні відносини щодо розподілу цих витрат та співвласник не користувався відповідними послугами. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
Сторони є співвласниками оспорюваної квартири і відповідно до закону зобов’язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Позивач сплатив комунальній послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями. Вважав, що сплатив замість відповідача грошові кошти у розмірі 5 272,33 грн за надані комунальні послуги, а тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
ВС не погодився з рішеннями попередніх судів, задовольнивши вимоги позивача, з огляду на таке.
Статтею 360 ЦК передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК).
Кожен співвласник зобов’язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц.
Отже, позивач сплатив замість відповідача грошові кошти у розмірі 5 272,33 грн за надані комунальні послуги, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини щодо розподілу витрат на утримання спірної квартири, відповідач житлово-комунальними послугами не користувалась, то відсутні підстави для стягнення з неї витрат за вказані послуги.
За матеріалами https://biz.ligazakon.net
Посилання на документ в реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/91193008