Позовна вимога про відшкодування шкоди, заявлена в адміністративному судочинстві, не обкладається судовим збором, оскільки її обов’язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору, за яку і потрібно сплачувати судовий збір.
Правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 440/5178/20 від 13 серпня 2021 року:
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так, об’єкти справляння судового збору з розподілом на ті, за які судовий збір справляється і ті, за які цей збір не справляється, визначені Законом №3674-VI.
Як свідчать матеріали справи, підставою для звільнення від сплати судового збору за подання позову у даній справі, позивачем визначено пункт 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що згідно з положеннями пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Згідно з приписами частини першої статті 5 КАС України щодо способів судового захисту, які кореспондують з положеннями частини другої статті 245 КАС України щодо повноважень суду при вирішенні справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень – коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини п’ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов’язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об’єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий збір сплачується.
Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі №405/8768/18, від 5 березня 2020 року у справі №597/664/18 та від 14 січня 2021 року у справі № 205/10899/19 (2-а/205/67/20) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них під час розгляду цієї справи.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплати позивачем судового збору за вимогу щодо стягнення моральної шкоди та безпідставно повернув позовну заяву.
Таким чином, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій частини п’ятої статті 21, частини другої статті 245 КАС України, пункту 13 частини другої статті 3 Закон № 3674-VI знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що помилкове тлумачення судами попередніх інстанцій пункту 13 частини другої статті 3 Закон № 3674-VI призвело до безпідставного повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Посилання на документ в Реєстрі: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98987780