Судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання рішення. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові по справі №240/6150/18 від 20.12.2019.
30. Розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
31. Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.
32. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
33. Додаткове судове рішення є невід’ємною складовою основного судового рішення.
34. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.
35. Нормами КАС чітко визначено вимоги до апеляційної скарги та касаційної скарги. Так, положеннями ст.296 («Форма і зміст
апеляційної скарги») та ст.330 («Форма і зміст касаційної скарги») КАС визначено, що до таких скарг додається документ про сплату судового збору. Разом з тим кодексом не визначено особливих вимог щодо форми і змісту апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову, додаткову ухвалу).
36. Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у законі «Про судовий збір».
37. Стаття 1 закону «Про судовий збір» визначає судовий збір як збір, що справляється по всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених законом.
38. Стаття 3 закону визначає як загальний перелік об’єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується.
39. Відповідно до п.5 ч.2 ст.3 цього закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.
40. Разом з тим у наведеному переліку прямо не визначено, що судовий збір не сплачується і за подання апеляційної чи касаційної скарги на додаткове судове рішення.
41. Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що такий підхід законодавця обумовлений тим, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов’язаний перевірити повноту сплати судового збору відповідно до вимог закону залежно від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.
42. Стаття 252 КАС передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
43. При апеляційному та касаційному оскарженні додаткового судового рішення, ухваленого відповідно до п.1 ч.1 ст.252 КАС, а саме: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, судовий збір підлягає сплаті з огляду на те, що він був сплачений у суді першої інстанції при поданні позовної заяви. Тобто при розрахунку розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, були враховані ті позовні вимоги, що не були розглянуті судом при вирішенні справи і що зумовило звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. В такому разі можна вирахувати розмір судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги, враховуючи розмір судового збору, що підлягав сплаті за ту частину позовних вимог, що не була розглянута судом першої інстанції при вирішенні справи.
44. При апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пп.2—3 ч.1 ст.252 КАС, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий бір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об’єктом справляння судового збору.
Посилання на документ в Реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86504840