Фабула судового акта: В цій справі обвинуваченого було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 с.121 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності; закрито провадження у кримінальній справі, а цивільні позови прокурора в інтересах районної лікарні та потерпілого залишено без розгляду. При цьому суд роз’яснив потерпілому і прокурору про їх право звернутись з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства. Це рішення суд апеляційної інстанції залишив без змін.
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду справу розглядав у зв’язку з поданням потерпілим касаційної скарги, в який останній зазначав, що обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні злочину та не розкаявся, а саме це є однією із підстав для звільнення останнього від призначеного покарання, а не від кримінальної відповідальності. Крім того, скаржник звертав увагу на те, що рішення було прийнято без урахування згоди потерпілої сторони, і відповідні заперечення цієї сторони проігноровані.
Вказував потерпілий і на те, що суди не мали права застосовувати п.4 ч. 1 ст.49 КК України як підставу для звільнення особи від кримінальної відповідальності оскільки вирок не набрав законної сили.
ВС/ККС касаційну скаргу відхилив і судові рішення залишив в силі, виходячи з наступного.
Строк давності – це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 284-288 КПК України).
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.ст. 49, 106 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили.
Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.
Із хронології подій та прийняття процесуальних рішень у цій кримінальній справі вбачається, що обвинувачений не ухилявся від слідства та суду, тобто перебіги розгляду справи не переривалися, при цьому відсутні відомості щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за інші злочини.
За результатами розгляду справи ВС/ККС сформував правовий висновок наступного змісту: строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи.
Посилання на документ в реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74262204
За матеріалами Protocol.ua