Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Не погоджуючи з вироком, захисник просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність . Мотивуючи свою касаційну скаргу, він, зокрема, зазначав, що медична картка потерпілого, що надавалась слідчим експерту для проведення судово-медичної експертизи, не була відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України та в судовому засіданні не досліджувалась, а тому висновок експерта у справі щодо виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень є недопустимим доказом.
Однак Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду визнав неприйнятними наведені доводи про недопустимість висновку судового медичного експерта щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого як доказу у справі.
ВС/ККС зауважив, що при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК ні засуджений, ні захисник з клопотанням про надання їм для ознайомлення медичної картки потерпілого не звертались.
Втім, медична карта потерпілого містить відомості, що стосуються персональних даних про його лікування та стан здоров`я, а тому з огляду на положення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних» та рішення КСУ від 30 жовтня 1997 року N 5-зп (справа N 18/203-97) вона могла бути надана для ознайомлення стороні захисту лише за згодою потерпілого, або на підставі ухвали суду.
Посилання на документ в реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85238875
За матеріалами Protocol.ua