10 червня 2020 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду виніс постанову по справі № 149/1596/16-к, якою скасував Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року та направив справи на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У цій справі особу було засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України до 3 років позбавлення волі, але апеляційний суд із таким покарання не погодився та призначив винній особі покарання не пов’язане із позбавленням волі, а саме звільнив засудженого від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Верховним Судом таке рішення суду апеляційної інстанції було скасовано у зв’язку із м’якістю призначеного покарання, а справу направлено на новий апеляційний розгляд під час якого апеляційним судом засудженому було призначено покарання у вигляді виправних робіт із застосуванням ст. 69 КК України.
На таке рішення прокурором та потерпілою було подано касаційні скарги з тих мотивів, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином свого рішення про застосування ст. 69 КК України під час призначення засудженому покарання та не врахував повною мірою ступеня тяжкості вчиненого злочину і особу винуватого, безпідставно визнав пом`якшуючими обставинами щире каяття і добровільне відшкодування шкоди, завданої злочином.
Касаційний кримінальний суд такі доводи визнав слушними та касаційну скаргу задовольнив.
Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що з аналізу ч. 1 ст. 69 КК України випливає те, що рішення про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суд може прийняти лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
У даній справі засуджений під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції категорично заперечував доведеність вчинення інкримінованого йому злочину, а також у процесі подання первинної апеляційної скарги просив вирок місцевого суду скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю складу злочину, а вже після скасування Верховним Судом ухвали апеляційного суду та повторного апеляційного розгляду змінив свої вимоги. З огляду на викладене рішення апеляційного суду про врахування як пом`якшуючої покарання обставини щирого каяття є сумнівним.
Посилання на документ в Реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89824969